Денисенко : «В Індії я побачила два дива…»
Про поєднання професій, чоловічі ідеали, жіноче призначення та просто життя у ексклюзивному інтерв’ю відомої української письменниці, адвоката та телеведучої Лариси Денисенко
Ларисо, герої ваших творів – люди із близького вам оточення? Звідки черпаєте такі образи, матеріал?
З героями книжок пов’язані різні історії. Наприклад людей, котрі стали прототипами Еріка та Міри з «Забавок…» я побачила на Андріївському узвозі, звичайно, що повністю вигадала життя та характери, але відтворила їхню зовнішність. Серед героїв «Корпорації ідіотів» є дуже багато персонажів, котрі мають живих прототипів – державних службовців. Головний герой «24:33:42» змальований з чоловіка, з яким мене звела доля в Аеропорту Парижа, з його дозволу навіть були використані деякі родинні історії, але все одне Євген Вітовський є вигаданим персонажем. А от прізвище причепилося саме, і Вітовських в книзі дуже багато – Макс, Євген, Віолетта, мені нещодавно чудова Ірма Вітовська, акторка Молодого театру, сказала, що коли читала книжку, смикалася, як на уроках в школі, коли очікуєш, що тебе можуть викликати а уроку ти не вивчив. Звичайно, що я позичаю в своїх знайомих та друзів риси, звички, навіть ходу – для своїх персонажів. Але буває й таке, до голови приходить хтось – вже повністю сформований і ти розумієш, що саме про цю людину будеш писати. Я не боюся жити, люблю спілкуватися та відчувати людей, сподіваюся, що вмію слухати. Якщо тобі цікава кожна людина, якщо ти спостережливий, то й герої будуть виходити, на мій погляд, живими та нешаблонними.
Як прижились у жінці адвокатський прагматизм та творчість письменниці?
Юристів називають чи не єдиними технарями серед гуманітаріїв. Я не знаю, як це відбивається на творчості, але я є людиною логічною, відповідальною, доволі дисциплінованою та пунктуальною. І це не заважає мені бути емоційною, імпульсивною та схильною до авантюр.
Чи був певний перехід почуттів при переході (зміні) професій?
Моя професія залишається незмінною, я залишаюся правником, що має письменницький та телевізійний досвід. Стосовно мене як людини, можу лише сказати, що досвід збагачує людину, як життєвий, так і професійний.
Ідеал чоловіка – як супутника життя, очима відомої письменниці…Чоловіча ідеальність взагалі існує?
Ідеальності не існує. Є або твоя людина, або не твоя людина. І треба бути готовим до того, що твоя людина може виявитися нестерпною та малопридатною до спільного життя, тим не менше ти просто не зможеш без неї жити.
От цікаво, чиє ж слово має більшу вагу: чоловіче, чи жіноче…у творчості звісно…
Слово, яке ти почуєш вчасно. Неважливо, від кого прийдуть такі слова. Але це вчасне слово, можливо, врятує тобі життя, вкаже, куди йти, у що вірити, що змінити. Бо так чи інакше це слова – Бога. Хіба ми можемо знати, кого Він обере провідником?
Ларисо, літературна кар’єра – це терниста доля , чи поєднання приємного з корисним?
Не думаю, що будь-яку кар’єру взагалі можна назвати тернистою долею. Життєвий шлях може бути тернистим. Що стосується літературної кар’єри, це питання не до мене, я – людина випадкова в літературному процесі, людина іншої професії. Пишу, тому що мені хочеться говорити, в мене є теми, котрі є важливими для мене, або з`являються герої, про яких мені хочеться розповісти. Наприклад, якщо б життя мені підкинуло кубики з літерами «п», «р» та «а», я б прагнула скласти слово «право», а не «проза». Я не кар’єрна людина, в принципі, намагаюся відшукати себе в цьому житті і реалізувати здібності та можливості, котрі в собі знаходжу.
Чи були у вашому житті, до прикладу, фінансові труднощі, або чим є гроші для вас?
Оскільки я ледь не завжди займаюся кількома справами, от є визі – багаторазові, а я – людина багатофахова, тому фінансові труднощі долаються в той чи інакший спосіб. Коли постійно працюєш – дивно нарікати на фінансові проблеми. Всьому є своя ціна. Так, в моїх руках ніколи не було великих грошей, але в мене було більше часу, котрий я дозволяла собі витрачати на вивчення себе. Саме так в моє життя увійшло письменництво. Якби я була сконцентрована виключно на юриспруденції, я б заробляла значно більше, але позбавила себе іншого дивовижного світу. Я за те, щоб якісна робота гарно оплачувалася. Гроші в руках розумної та гідної людини працюватимуть як на неї, так і на інших людей.
Як проводите час на дозвіллі? Це активний відпочинок, чи все ж таки, папір та перо?
Намагаюся наситити себе новими просторами, людьми, емоціями. Тому люблю мандрівки.
На вашу думку, у сучасному світі жінка домінує над чоловіком, чи навпаки? Що скажете, про жіночу стереотипність : кухня, діти, домашнє вогнище, невиправдана вірність…
А чому вірність невиправдана? Якщо природою в жінці закладено вірність, ніжність, жертовність – все це виправдано. Інша справа, що це може бути не оцінено належним чином. Але ми ж вірні не тільки для когось, це ж власна потреба, хіба не так? Ви розумієте, в жінці закладено природою материнський інстинкт. На мій погляд, саме він робить жінку більш відповідальною та сильною. Тому що захист дитини – це надзвичайно сильна мотивація, сильніша за захист будь-чого та будь-кого іншого. Якщо жінка є домінуючою в силу свого характеру – вона сама обиратиме, де їй домінувати: в родині, на роботі, на кухні, в професії чи взагалі всюди.
Ви любите подорожувати – це помітно із ваших фотоальбомів… Чи вплинула на Ваш світогляд Індія? Взагалі, місія подорожі саме в цю країну – це…
Я не дуже розумію, що ви вкладаєте в слово «місія», на меті було знайомство з країною, котру більше знаєш з болівудських стрічок. Індія виявилася дуже фотогенічною країною, що б не знімалося – злидні, сміття, жебрацтво – на картинці виглядало драматично, кінематографічно, привабливо. Я можу багато говорити про Індію, це тема окремої розмови, але в рамках інтерв’ю скажу, що я там побачила 2 дива. Тадж-Махал, який виглядає так, наче Бог спустив його з неба на землю, і є одою світлому та сильному коханню, хоча має цілком жахливу та кроваву історію. Очі людей, котрі переконали мене в тому, що переселення душ, принаймні на тій території, існує, бо коли бачиш в очах малого сироти, скаліченого людьми та долею, очі справжнього тигра або мудреця – це свідчить про те, що ТАМ, всередині, живе хтось інший.
Людська дитячість притаманна такій сильній жінці, як Ви?
Про це не мені судити.
Скажіть ,а коли написаний був перший твір? Що спонукало викласти думки на папері, може це певні особисті переживання?
В 2002 році я написала повість з 10 новел «Забавки з плоті та крові», дуже швидко написала цей текст для конкурсу «Коронація слова», про який почула завдяки рекламі на 1+1. Мене тоді змучувало спілкування з політиками, а ще більше той факт, що будь-яка нормальна законотворча ініціатива відразу відспівувалася, навіть не встигнувши народитися, то ж хотілося написати щось таке, що не буде мертвонародженим. Герої з`явилися миттєво, і я знала, про що я хочу написати. Про сучасних міських диваків, котрих не розуміють навіть найближчі люди, про те, як ми мало одне одного відчуваємо у великих та малих містах, і про те, що любов все одне переможе. Текст, на мій погляд, вийшов трохи наївним, дивакуватим, легким та дотепним.
Ларисо, а політика відображається на житті письменника…Я про Україну, звичайно….
Письменник є людиною, тому на його житті відображається все, що його оточує. Зараз вітчизняний політикум мені нагадує комікс, де дійовими особами є суто негативні ідіотичні персонажі. Але жодний правильний комікс не обходиться без ГЕРОЯ! Я переконана, що наш народ вже його вимальовує, і незабаром він покаже трясця всій цій тьмяно-агресивній, ненажерливій та розумово-обмеженій братії.
Що для вас означає час? Тимпаче, як для жінки…
Час для мене вода, воду я дуже добре відчуваю й справно плаваю. Час завжди різний – бурхливий та мирний, може затягнути тебе в яке-небудь провалля, а може, й допомогти вигребти. Треба навчитися його відчувати, вивчити його, розуміти, де слід змінити стиль плавання, де перевернутися на спину, розкинутися зіркою та дивитися в небо, де пурнути глибше та затамувати подих, вчасно відчути шторм та перетворитися на закриту мушлю або йти вперед на хвилях, котрі тебе наче підносять до обрію.
Ваші улюблені напрямки мистецтва…
Мені всі подобається, просто є те, що відгукується сильніше, а є те, що слабше. Але завжди є можливість, якщо мистецтво справжнє та чесне, побачити щось своє і наштовхнутися на абсолютно нову ідею.
І на завершення, на яку тематику буде наступний твір Лариси Денисенко? Про що він?
Це, певною, мірою, психологічне дослідження того, як історія відбивається на менталітеті нації. Чого ми соромимося, чого не можемо подолати і чи зможуть це подолати наші нащадки. Зватися він буде «Моє життя від померлого до загиблого діда», уривок з цього тексту можна прочитати в літературному журналі «Радар».
Ваша «Муза» для написання – це…
Життя.
Наталія Улинець спеціально для
Західної Інформаційної Корпорації
Довідка:
Народилася в Києві, 17 червня 1973 року. Литовсько-грецького походження. Українську мову опанувала в 23 роки, коли почала працювати в Міністерстві юстиції України.
Закінчила юридичний факультет Київського Національного університету імені Тараса Шевченко, Центрально-Європейський Університет (Прага), курс законопроектування при Міністерстві юстиції Нідерландів. Адвокат. Має ліцензію здійснювати практику в Торонто та Оттаві щодо справ, пов»язаних з біженцями та мігрантами. Є одним з адвокатів, які представляють інтереси громадян в Європейському суді з прав людини (Страсбург). Працювала директором департаменту міжнародного права Міністерства юстиції, радником Міністра юстиції, науковим консультантом парламентських комітетів, очолювала національне відділення міжнародної антикорупційної організації Transparency International (Берлін).
На даний час веде адвокатську практику, а також разом з Анатолієм Єремою працює ведучою авторської культурологічної програми «Документ» на телевізійних каналах «Студія 1+1» та «1+1 International».
Літературна кар`єра розпочалася перемогою в конкурсі Коронація слова (гран-прі конкурсу-2002, «Забавки з плоті та крові»).
На даний час видано романи:
– «Забавки з плоті та крові» (2003, Кальварія);
– «Кавовий присмак кориці» (2005, Кальварія, 2007, Нора-друк)
– «Корпорація ідіотів» (2005, Нора-друк). Роман відзначений премією «Літературний олімп-2006» як книжку, яку найбільш крали по книгарнях.
– «Танці в масках» (2006, Нора-друк) – відзначена премією Гармонія слова в 2006 році, випущено як аудіокнигу в 2006 році; "Краща українська книга 2006" за версією читачів та журі тижневика «Корреспондент»;
– «24:33:42» (2007, Нора-друк)
– "Помилкові переймання, або життя за розкладом вбивць" (2007, Нора-друк)
– "Сарабанда банди сари" (2008, Нора-друк) "Краща українська книга 2008" за версією читачів та журі тижневика "Корреспондент"
Дитячі книжки:
– «Про Лізу та Цюцю П.»
– "Ліза та Цюця П. зустрічаються"(Грані-Т, 2006, 2007 роки)
– "Життя знаменитих дітей" (2007, Грані-Т)
Есеїстка. Вела колонки в «Женском журнале», тижневиках "Профіль" та "Фокус", писала для дитячого журналу «Соняшник».