Україна дається до любові

Україна дається до любові

Про зовнішню політику України, засоби безпеки під час «Євро-2012», конфлікт поколінь та інтелект львів’ян в ексклюзивному інтерв’ю для Наталії Улинець Надзвичайний та Повноважний Посол Бельгії в Україні Марк Вінк. 

– Пане посоле, Ви єдиний побували у нашому місті вже вдев’яте. Це прояв бельгійського інтересу до Львова? (Розмова відбулась 22 липня, після святкування національного Дня Бельгії у Львові).

– Львів ніколи не був поза європейською увагою. З часу відкриття у місті почесного Консульства Бельгійського Королівства, до речі, воно – єдине на заході країни, інтерес бельгійців зріс напевно в декілька разів. У Львові також представлені одні з найбільших бізнес-компаній Бельгії.

– Ви зустрічалися з керівництвом Львова? Про що йшлося в перемовинах?

– Сьогодні вперше за всі приїзди зустрічей із керівниками Львова я не мав. Але попередніми перемовинами я задоволений. Ми активно обговорюємо умови співпраці щодо підготовки до «Євро-2012». Хочу, щоб Львів скористався нашими бельгійськими порадами. Наша держава вдало провела «Євро-2000», тому наш досвід – із власної практики.

Взагалі, для мене велика приємність перебувати у Львові. День бельгійської незалежності ми вже вдруге святкуємо саме тут. Це говорить про ту динаміку, яка існує між Україною та Бельгією, та про активність Почесного Консульства у Львові.

– Яку допомогу та підтримку надає Бельгія Львову у підготовці «Євро-2012»?

– Коли у 2008 відбулись перші засідання УЄФА, і коли Європа зрозуміла, що Україна – кандидат на номінацію, вже тоді ми почали переговори із президентом Української футбольної федерації.

З владою Львівщини ми намагаємось визначити питання, в яких можлива співпраця. А це – сфера безпеки стадіону і громадян поза його межами. Львову потрібно працювати над тим, щоб українською частиною були узгодженні всі плани безпеки… Їх потрібно розробити саме в тих містах, де відбудуться ігри. Тільки після того ми готові спільно переглянути їх та доповнити порадами зі свого досвіду.

До Львова приїде понад 50 тисяч людей – це надзвичайно великий виклик для міста. Адже скупчення буде не лише на стадіоні. Йдеться про транспортні перетини, акценту потребує аеропорт. Львову потрібно дбати про безпеку. А конкретні функції щодо цього будуть визначені лише тоді, коли будуть визначені конкретні особи в місті, які за них відповідатимуть. Підготовка внутрішніх органів внутрішньої безпеки повинна бути високою, передумовою чого є якісне навчання.

Ми переконані, що у Львові є достатній потенціал, щоб гідно провести «Євро-2012». Це питання у силі місцевої влади. Європейський чемпіонат з футболу – не тільки спортивна подія. Вона охоплює багато сфер. Успішне проведення «Євро-2012» в Україні не лише викликає інтерес європейської громади, а й Азії, Америки, Африки.

Тому наступна українсько-бельгійська бізнес-місія, що пройде у листопаді, буде присвячена питанням міжнародної допомоги Україні. Питанням «Євро-2012» буде відведено окремий семінар, його ж очолить принц Бельгії. У Донецьку, до прикладу, вже працюють декілька бельгійських субконтрактерів, тому ми сподіваємось, що ця тенденція повториться й у Львові.

– Під час торгово-економічної місії минулого року піднімались питання запровадження бельгійських новітніх технологій у Львові?

– На даний момент у Львові є бельгійські інвестиції у сфері аутсорцингу. Наші сподівання розширити межі бізнесу, не лише у сфері IT-технологій.

– Чи зауважили Ви зміни у зовнішній політиці України? Вас не обурює активний курс влади на Росію, а не Європу?

– Ми також помітили, що нова влада прийняла рішення про позаблоковий статус країни. Тобто ми зрозуміли, що більше Україна не має амбіцій бути членом НАТО. Але будуючи свої хороші відносини з Росією, Україна продовжує йти шляхом євроінтеграції. Це суверенна держава, тому внутрішню політику вона повинна будувати самостійно. Ми також сподіваємось, що Україна не тільки продовжить, а й покращить свої результати у сфері прав людини, вільного ринку.

Покращення демократії, верховенство права тільки пришвидшить наближення до Європи.

– Ми говоримо про Бельгію в Україні, у Львові. А якщо навпаки? Скільки українців зараз перебуває на території вашої держави? Хто є лобістом України в Бельгії?

– Українською спільнотою у Бельгії займається посол України в Бельгії. Саме його справою є дбати про те, щоб українці себе добре почували. Щодо бельгійської спільноти в Україні… Вона є незначною, не більше ніж 200 осіб. У той час спільнота українців у Бельгії є в сотні разів більшою, це переважно вихідці вашого регіону. Завданням посольства є стимулювати різного роду обміни. Наприклад, бельгійці допомагають у будівництві шахт в Україні.

– Розкажіть про візову систему…

– 95% звернень, що надходять від громадян України, при правильному заповненні документів, отримують візи.

Ми намагаємось надати якомога кращі умови для тих людей, які подають документи. Те саме стосується і візової системи у Львові.

Справді, працюємо на перспективу подальшого безвізового режиму.

Потрібно розробити систему захисту паспортів. Бельгійські експерти активно консультують українську владу щодо цього.

– Що експортує Україна у Бельгію? І що імпортує Бельгія на нашу територію?

– Експорт та імпорт – це різноманітні товари різних сфер. Найбільшу частку імпорту до України становить фармацевтична продукція, а також електричні прилади та механічні елементи. Україна ж ввозить продукти металовиробництва та сільськогосподарського призначення. За цими напрямками високі фінансові та економічні показники.

Сподіваємось, що наші держави будуть успішними у торгових переговорах і надалі…

– Що можете порадити Україні у розв’язанні мовного конфлікту? Бельгія ж має хороший досвід у залагодженні такої проблеми…

– Мовне питання, у першу чергу, вирішує чітко прописане законодавство про статус мови. Та не слід порівнювати Україну з Бельгією. Ми в абсолютно різних історичних умовах, у нас різні системи побудови нації. У вас ще небагато спільнот, які користуються різними мовами. В Україні відсутні лінгвістичні кордони. У Бельгії ж існує мовний кордон, створений багато століть тому. На Півночі у нас спілкуються фламандською мовою, на Півдні – франкомовна громада, невеличка частина країни німецькомовна, а столиця країни – офіційно двомовна.

– Дозвольте ліричний відступ… Якими моральними принципами керується у своїй роботі дипломат?

– Це моральна адаптація до країни. Важливим є любити ту країну, в якій працюєш, так само сильно, як ту, на яку працюєш. В Україні це просто. Вона дається до любові.

Ми, дипломати, змушені працювати й у державах, в яких не завжди хороші умови до життя, наприклад там, де проходить війна. У моєму досвіді – це Конго.

Як тільки є можливість спілкуватися з людьми держави, в якій перебуваю, то є можливість і співпраці з державним апаратом. Коли вже відносини є міцними, є хороші зв’язки з місцевою владою, то з’являється можливість впливати на рішення, передусім захищаючи інтереси інвестиції зі своєї крани, займатись просуванням демократії.

– Я знаю, що ви є фахівцем у сфері зв’язків з громадськістю. У нашій державі існує чимало конфліктів. Що можете порадити для їх вирішення?

– Дипломати не можуть надавати уроки для внутрішньої політики, вмішуватись у внутрішні справи. Якщо в державі є проблеми зі свободою слова, правами людини, то ми нагадуємо Україні про міжнародні обов’язки та ініціативи, що започатковані та підписані у минулому. Відчуття української громадськості є демократичним. Тому конфліктні питання мають вирішуватись через діалог.

Протягом тих чотирьох років, як міжнародний спостерігач, я слідкував за виборами у вашій країні, я читаю у перекладі статті відомих українських журналістів, я бачив згуртованість громади, яка була в часи Помаранчевої революції… Тому можу сказати, що українська нація не демобілізується.

– Чи погоджуєтесь Ви з поширеним твердженням, що серед теперішніх керівників Української держави відсутні ті, яких можна назвати політичною елітою?

– Україна отримала того, кого вибрала, за кого голосувала. Українці самі створили собі еліту. У демократії необхідно, щоб ті, кого вибрали, були використані для інтересів народу.

– Які міста найбільше приваблюють Марка Вінка в Україні?

– У Львові я був дев’ять разів і мені це місто цікаве. Скажу, що справді Львів має міжнародні амбіції. Кілька разів я був в Одесі. Також неодноразово у Донецьку. Важливо запрошення від міст. А Львів є лідером у цьому.

Мої ж приїзди залежать і від місцевої влади чи від присутності бельгійської громади у містах. Львів – одне з найбільш відкритих міст України. Я хочу, щоб так було й надалі, адже місто пов’язане з Європою міжнародною історією.

Окремо зазначу, що у Львові сильні університети і люди з високим інтелектом. Місто дійсно є регіональним гравцем.

Розмовляла Наталія Улинець.

Довідка.

Марк Вінк народився 1956 року в місті Мортсель, у бельгійській провінції Антверпен. Закінчив Інститут прикладних наук з комунікації. У 1980–1991 роках працював в апараті МЗС Бельгії, обіймав посади консула в Ханої, В’єтнам (1981), віце-консула в Кіншасі, Конго (1981–1984), консула в Касабланці, Марокко (1984–1987), у Лондоні, Велика Британія (1990). У 1991-му з консульської служби перейшов на дипломатичну.

Працював у Посольстві Бельгії в Бразилії (1993–1995), Представництві Бельгії при ООН (1997–2000), Посольстві в Марокко (2000–2002). У 2003–2006 роках – генеральний консул у Конго.

З жовтня 2006-го – посол Бельгії в Україні.